Найкращий час в році

Ще трішки і 2016 завершиться. Це був важкий рік, який вирішив в останні пів року тішити чудовими знайомствами та новими можливостями. Найважливішим в цьому році стало розкручування (певними рішеннями) великого загрозливого клубка проблем. Тепер в пріоритеті шукати щоденний баланс між різними сферами, до яких я причетна :) 

Цієї ночі хочеться видихнути. Просто бути. Сказати дякую собі і всім чудовим людям, які підтримували у найскладніші моменти. Слово-намірення наприкінці: Дякую!

Щасливого Нового 2017 року! 

Творіть свою казку, обіймайте близьких та друзів, иіклуйтесь!

Давайте собі слабинку :)

Різдвяні листи

Дорогі друзі,

вітаю усіх, 

хто святкує Різдво 25 грудня!

Наприкінці 2016

Здається, що за останні чотири місяці 2016 я прожила ціленьке маленьке окреме життя. Трішки змінився спосіб думання і кожний день. Найкраще це передає словосполучення life attitude. Багато що змінилося на краще (але всьому цьому є своя ціна). Я веду планівник, бо тепер моє життя включає декілька зовсім різних сфер. Восени я знайшла чудове середовище для вивчення жестової мови. З радістю їжджу туди щосуботи вранці (хоч найдужче хочеться поставити світ на паузу і виспатися, що стає можливим в неділю:). Дуже рідко, але я трішки читаю Святе Письмо. Це довга і складна тема, але Псалми й Приповідки дуже ефективно прочищають голову і серце. Тепер моя улюблена молитва це рядки з Псалмів: Ти мене випробував і знаєш. Тож вирівняй мої дороги і думки мої на них.

Я дуже люблю грудень! Люблю дивитися ці казкові різдвяні фільми, слухати різдвяне радіо та пекти різдвяні кекси! Серце в іншому світі, поки голова дає раду рутині. Звісно, рутина часами перемагає і дещо сумно. Все ж, це єдиний місяць в році, коли бажання особливої атмосфери перемагає усі труднощі й похмуру погоду за вікном :) Але завжди є нотка гірчинки, коли нічого особливого не стається. Тим не менше, чи ми такі впевнені, що ми готові до того особливого-мрійного? Одного разу я виявилась геть неготовою :) Тому я за маленькі практичні дії по творенню грудневої магії! Цього року для мене це були листівки моїм друзям та знайомим по інстаграму та зимовий посткросинг у маленьких масштабах :) У конвертики можна ховати різдвяний чай, мініатюрні дерев'яні ялинкові прикраси та закладки. І багато побажань! 

Залишилось усього три казкові тижні грудня. Вони мають бути дуже насиченими. Всього за тиждень Миколая, а там католицьке Різдво, а там і Новий рік :) Але насиченість творять не свята, а велика кількість завдань в ці останні дні. Коли фільми ні-ні-ні, а зосередженість так-так-так. Проте, уже з-за рогу підморгує січень зі своїм Різдвом, коли можна буде видихнути і побути під ковдрами з книжками і фільмами хоча б два-три деньочки опісля кухонної метушні. Зараз найкращий час на усе хороше! Не проґавте магію грудня!

Music:

Stevie Wonder, Andra Day - Someday At Christmas

Coldplay - Everglow (Single Version) - Official video

Christmas Radio

Movie:

Christmas candle

Short movie:

Душевні замальовки у синьому блокноті #1

Вересень 2016

Це таке благословіння брати мій жовтий варшавський термокухлик з собою (з кавою) в ці холоднющі осінні дні.

Мені все частіше трапляються хлопці й молоді чоловіки з книжками в транспорті. Захопливо читаючі. Особливо запам'яталися двоє друзів у шостому трамваї, з носами в книжках :) А ще мені трапляються якісь дуже творчі особистості. Чорнявий хлопець в 53 автобусі. В чорному пальто. З темно синім шарфом. Профіль обличчя немов з портрету якогось художника XIX ст. Чорні вусики й маленька борідка. Тонкі граційні пальці. А ще дівчина в рудому довгому пальто. Поділ якого розвівався над бруківкою проспекту Шевченка. Із скрипкою за спиною. Думаю вона грає дуже красиву музику, бо невже може бути інакше?

Хочеться лише грітися, читати щось хороше і пити літри гарячого чаю. Одного дня мої пальці точно не мерзнутимуть.

Жовтень/листопад 2016

Мені дуже подобається їздити ранковими трамваями. Перша в моєму життя рутина, яка справді мені подобається. До речі, картонні проїздні на місяць листопад були дуже красиві!

Надихають ранкові татусі в трамваях. Це значить, що мами зранку мають час для себе і спокійно добираються на роботу. Мені хочеться саме так все уявляти.

В маршрутці трапився лише один цікавий епізод. Маленький хлопчик зручно вмостився на колінах у тата. Щосили набирав у груди повітря й дмухав на мініатюрний пропеллер-вітрячок. І дивився як той крутився завдяки його зусиллям :)

А наприкінці листопада.... сталась справжня зима! З суботи на неділю Львів замело. 20 см снігу це вам не жарти, а слизькі дороги, вітер ... і гірлянди вдома :) Якнайкращий час для затишного перегляду фільмів та гарячого чаю!

На вулицях було настільки слизько, що доводилося балансувати за секунду до падіння. Було незвичним те, що щоденна рутина так різко стала на два порядки складнішою. Все ж було дуже красиво :)

Хочеться пахнути мандаринками, жувати цукерки і жити під ковдрою! Думається лише про грудневого Миколая та листівки, що ось-ось я вже надсилатиму. Одного вечора прямо попереду мене нізвідки вигулькнув хлопець з кулькою та подарунковим пакетом. Ще якийсь тиждень-два і весь старенький центр Львова буде повен людей з такими пакетами :)

Найкращим спогадом про цю осінь будуть декілька красивих світанків осінніх і зимових. Які ставалися саме тоді, коли думаєш "ой всьо, здаюся". Проте, коли понад головою розвертається найкрасивіша картина в твоєму житті наче спеціально для тебе, то як можна здаватися?

P.s. а в тебе вже миготять електричні зимові гірлянди-вогники? вже можна їх вмикати :)

В передчутті зими

Far across the burning land, I remember
Frozen in October sun comes November

Ось він прийшов. Листопад. У нього сірий настрій і холодні пальці. Проте, іноді він поглядає з-під насуплених брів із щирою посмішкою. Ось такою:

У вересні тяжко звикається до сірості. У жовтні не вистачає часу наодинці із золотавим світлом й опалим листям. Шурхотіти й роздивлятися поміж справами й стресами. Жовтень, до речі, показував красиві ранки. Один із найкращих був таким:

Кінець жовтня видався в режимі "все про дружбу". Невелика поїздка. Дівочі посиденьки в кав'ярні. В листопаді вже якось по особливому чекається грудня. Бо листопад це дощі, темніші дні й якась журбинка. Й картинки про те, як себе треба заставляти до всього. Грудень - це різдвяна випічка. Листівки та надихаючі сюрпризи. Й постійне очікування чуда. Тим не менше не будемо скидати листопад із рахунків (надихаючі ідеї для листопада тутки).

Жовтень закінчився тим, що багато людей (метафорично) простягнули мені руку. Знову дали шанс. Постійно відчувала поруч Бога. На мою думку, якщо ви нікого не зраджували, не вбивали і ніколи не були підлими, то ви завжди маєте право на другий шанс. Найбільш стресовий період позаду.

Із натхнень листопада:

Скраби та маселко для тіла від українських марок Dushka (Одеса) та Mixtura (Чернівці). Тепер ванна це місце аромотерапії та втечі в інші світи :)

Східний експрес  одна чудова блогерка описала для Vogue свою подорож та враження в цьому потязі! І там багато фото казкових інтер'єрів :)

Натхнені інтерв'ю Опри з різними людьми. Коли мало часу там є нарізки по 2-3 хв. з найголовнішими тезами. Дещо справді чіпляє, а щось ні. Наприклад (дуже резонує, коли вони говорять про "зрадити себе" зробивши той чи інший вибір):

Big Magic by Elizabet Gilbert. Дуже вдячна тим невідомим, хто виклав mobi цієї книжки у вільний доступ :) Я б і не порушувала її авторських прав, якби віддати купу гривень по курсу за цю книжку було б легко :) Мені подобається стиль написаного. Дуже відрізняється від її бестселлеру. Енергійний, бадьорий, лаконічний. Книжка як збірка есеїв-головних пунктів її бачення креативного життя. Найкраще у цій книжці те, що вона дуже твереза. Хочеш креативити? Будь ласка! Але водночас заробляй собі на прожиття. Я поки що прочитала половину книжки, але основні месседжі можна дізнатися із кількох відео з Ліз тут і тут. Те, що хоче донести Ліз, чимось мені нагадує "Путь художника" (який не дуже мені пішов). Якщо коротко, то в житті (читай рутині:) нам бракує творчості. Ми блокуємо цей аспект. І брак часу й сил дається взнаки :) Проте, як тільки знайти собі творче хоббі, життя одразу стане радіснішим.

Чудова пісня про листопад та гарне відео на додачу :)

Найбільшим викликом листопада буде тайм-менеджемнт. А у вас? 

Жовтневі почуття

Красива музика в тему (клікабельно)

Я знаю, що в останній вівторок жовтня для мене дещо суттєво зміниться. Саме тому я б хотіла залишити тут пост ще до цих змін. 

Осінній холод більше не будить своїми холодними пальцями із увімкненням помірного опалення. Листя опадає і залишається все менше часу, щоб встигнути зазнимкувати жовті й червоні дерева у всій їхній красі. Зате дуже затишно шурхотіти листочками підхоплюючи їх ногами. Переважно в сіру погоду й дощик я зіщулююся і хочу під ковдрочку. Проте, виловила затишне почуття. Рецепт: йти з парасолькою Стрийським парком і думати, що це такий собі "дім з собою". Парасолька це дах, а теплий одяг - стіни. 

Жовтень був важкий. Але повен благословінь. Майже щодня я була дуже втомлена. Тепер я поєдную роботу копірайтером та навчання. На носі останній екзамен. Тим не менше мені дуже подобаються ці зміни. А найбільше подобається ранкова рутина поїзденьок трамваями. Тепер я йду повз місцини вигулу собачок вранці. І в дощ щиро співчуваю затятим собачникам. Двічі вже бачила молодого чоловіка в червоній куртці з красивою хаскою. Найбільше запам'ятався літній чоловік, сивий з густою білою бородою, беретиком художника чорним і... спанієлем :) А ще милі татусі, які ведуть своїх дітей до школи. 

Жменька натхнень жовтня

Казкові фотографії Оксани Тисовської

Дописи Надійки і не тільки в спільноті дівчат, що люблять читати Святе Письмо зранку. Не бійтеся, там такі більш філософського характеру дописи. Роздуми. Я пробувала шукати псалми для себе. Знайшла улюблений один і поки більше нічого не приглянулося :)

З інстаграму

Чим грітися восени?

This is a place where I don't feel alone

This is a place where I feel at home...

Cause, I built a home

for you

for me

Всі, хто мене ближче знає, вже неодноразово чули, що я мерзну дуже-дуже. Бо мій організм магічним чином погано постачає кров. Мої пальці і ніжки часто холодні. Так, я знаю, що ви могли б у коментарях написати про спорт :) Можете написати! :) Проте, я дуже терпляча по життю водночас. Тож, якщо ви теж мерзнете, давайте поговоримо про те, як зігрітися у різний спосіб.

Слідкуйте за тим, щоб вашим ногам було сухо. Це стає справжньою проблемою з неякісним взуттям і шкарпетками (бо ж ніжки в шкарпетках потіють, робляться холодними і мокрими). До мене лиш нещодавно дійшло, що можна просто носити з собою запасні шкарпетки, якщо я вдягатиму "проблемне" взуття. Руки рятують мітенки! Але треба обов'язково такі, що зв'язані вручну з любов'ю! Найкращий вихід це термобілизна, або термо-одяг. У мене от термокурточка з'явилася. Завтра тестуватиму :)

Якщо фізично зігрітися не вдається ніяк, то давайте грітися душевно! Ковдрочку з собою на роботу не можна ж... А жаль! :) Напишіть свій список мрій-планів на жовтень (або на осінь). Або чекінтесь з уже готовим списком і підтягуйте свою польську (скачати безкоштовно тут, також ця чудова блогерка безкоштовно роздає красиві осінні календарі). Схожі надихаючі списки є й українською (наприклад, список осінніх мрій від Надійки Гербіш).

Чим погрітися в інстаграмі (можна переглядати з веб-браузера, літерки перенаправляють):

Побувати у затишному Східному Експресі

Погуляти Краковом

Осіння Франція

Список затишного кіно:

Вам лист
День бабака
Термінал
Кейт і Лео
1+1

Вмикнути кольорові гіляндочки, випити горня гарячого чаю чи кави з цукеркою завжди добра ідея (а що тепер ще й самий сезон!)

Осінні замальовки

Цього року осінь зовсім-зовсім непроста, але, зрештою, дуже хороша. Вересень зустрічав дощами, часами пронизливим холодом і нестерпною сірістю неба. Сонячні ранки були справжнісіньким осіннім подарунком! Єдиним, що допомагало примирятися із вересневою сірістю за вікном, був термокухлик з кавою, або ж чаєм. А ще маленький шматочок шоколадки з собою в наплічнику. 6 трамвай одне з моїх благословінь цієї осені.

На вулицях і в маршрутках траплялися красиві люди. Справжні творчі особистості. Юнак з чорним волоссям, маленькою борідкою, з тонкими довгими пальцями. В чорному пальто та шалику... Хочеться вірити, що це був художник. Дівчина в рудому пальто, поли якого розвівалися услід за нею. За плечем футляр скрипки. Така дівчина не може не грати красиву музику :)

Коли було нестерпно холодно гріли листи від Олі, листівки від ще одної Олі та Ані, а також пакування надихаючих конвертів для них. А ще відтепер у мене є красивезні червоні теплющі мітенки! Моя маленька мрія збулася! Як же я мерзла в руки у холодних приміщеннях... Холод, це те, що я переношу найгірше.

Перший вікенд жовтня видався таким теплим, що можна було знову вдягнути на коротку мить літню сукенку. Видається, що така погода була цілу вічність тому. В парках невимушено гуляють люди різного віку. Особливо затишною видалась старша пара, яка йшла тримаючись за руки. Дівчина, яка підсіла на мою лавочку, твердо сказала комусь по телефону, що біля комп'ютера по робочих питаннях її вже сьогодні не буде. Розглядаючи перехожих і м'яке золотаве світло на прогулянкових доріжках, думається, як мало ми дивимося на життя... Все в монітор, чи в сторінку книжки, чи у втомленні обличчя в маршрутках... В парку люди зовсім інакші. Вільніші. Втихомиреніші.

Жменька осінніх натхнень та вдячностей:

Ніч на території обсерваторії :)

кава/чай з собою в кухлику
шокодака з собою
(... і ще багато іншого)

музика:
Tom Odell - True colours
Nothing but thieves - Lover, stay

книжки:
Маленька паризька книгарня
Дівчина, з перловою сережкою
Тімоті Снайдер і його книжка про творення модерних націй

інше:
туторіал по тінях (на блозі https://blyskitka.com/)

мітенки!!!

листівки, паперовий лист від сестри!!!

псалом 138(139) "Ти мене випробував, Господи, і знаєш"

Goodbye, dear summer

Літо схоже на маленького енергійного розбишаку. Воно постійно попереду і закликає його наздоганяти. Вплітає вітер у волосся й цілує сонячними промінчиками в носик. Приходить калейдоскопом тепла, "мрій про море" і зорепадів. Осінь натомість приходить мов давній друг/або ж давня подружка, яких бачиш рідко, але завжди звіряєшся при нагоді. Приносить з собою пледи, термоси, шурхіт вигорілого листя. Непомітно обіймає за плечі й питає "Я вже тут. Я з тобою. То де тобі болить, моя дівчинко?". І хвилею на тебе надходить усе, що так добре вдавалося приглушити доброму розбишакові за вином на відкритій терасі якогось із численних львівських закладів... Темніє вже після восьмої, повітря більше не лагідне й тепле. Від осені див не чекаєш, з нею ведеш тихенькі розмови про головне. Але ж осінь завжди по своєму особлива... Хорошої нам осені, що б вона не принесла з собою!

Дороге літо, дякую за ті декілька щонайпрекрасніших чудес, які зі мною сталися! І за те, що мені вдалося зробити щось особливе для інших :)

Oh take a chance and roll the bones
Cut off your hair
Unplug your phone

... Yeah try to forget all your enemies and debts

Two days in Wonderland

Про чарівниць і зірки

День народження зовсім не мало бути особливим, але Всесвіт та Бог мали свої плани :) Зрештою щороку цього дня завжди чекаєш хоч чогось маленького, але особливого. Вранці в суботу мене привітала смска від мого поштового відділення із проханням забрати посилочку. А що біля поштового відділення є дворик із лавочкою, то втриматися і не відкрити пакунок від Чарівниці з Луцька було неможливо! Так моїми першими подарунками стали нашумівша книжка "Самотність простих чисел" та красивий-красивий червоний блокнотик!

А далі... далі було буденне приготування обіду і небуденне випікання еклерів. Процес начинення еклерчиків кремом перериває дзвінок Чарівниці зі Львова і ніч із суботи на неділю одразу набуває характеристик "чуда" :) Ми їдемо дивитися зорепад в рамках ночі відкритих дверей обсерваторії в Брюховичах! Єйй! 

Затягнуте хмарами небо обнулює усі наші надії. Але романтика літньої ночі, чаю із термосів, смаколиків і розмов просто неба важить більше:) О третій ночі більшість людей здається і після лекції всередині обсерваторії їде додому... А все тільки почалося! Між хмарами все частіше утворювалися дірки темно синього нічного неба із сяючими, поступово згасаючими, зірками! А ще я встигла побачити цілих чотири секундні хвостаті падіння зірок! Дві-три компанії подалі від нас, які теж мужньо залишилися мерзнути і ловити зірки за хвоста, запам'ятають цю ніч завдяки моїм радісним вигукам після кожного падіння :) Бажань ми встигли загадати багацько! Неймовірні відчуття... тягнеш руку до неба і здається, що твої пальці торкаються хмар, неба і зірок...

Світанок в Брюховичах був не менш красивим від зорепаду там же :)

Серпень

Іноді слів так багато і вони течуть крізь тебе, нав'язуються, а тоді собі зникають. І не всі хороші. А коли сідаєш писати, то наче б і немає що сказати.

Серпень дуже добрий до мене як і липень. Ходили з друзями на покази Міядзакі в Копернику. Такого аншлагу цей кінотеатрик давно вже не знав :) Доставляли звичайні стільці у проходах! Смачна кава і вино. Трохи розмов і жартів. Нічні маршрутки і двори. "Щось цікаве" досі дуже затишне місце для мене. А сімейна пекарня "Пекар" це моє відкриття цього літа! Вона одразу біля Ріусу і там смачнючі круасани. Не французькі звісно, але дуже дуже добрі! Видається, що тісто вони справді роблять самотужки! І ціна за них прийнятна. По своєму затишно і усміхнений персонал.

В неділю мені "стукне" 26. І щось я зовсім не відповідаю тій циферці. Головне робити собі подарунки :) Ось постриглась і змінила на півтон колір волосся. Посвітлішала. Неймовірна ейфорія виходити з перукарні гарною :) Думала кудись поїхати, але врешті-решт гулятиму, поїдатиму круасани з кавою, вип'ю трішки вина (хоч би погода була хорошою!). Може покривальце і пікнічок? А поїду через вихідні на прогулянку Боржавою. Маленький таємний вішліст так гарно здійснюється. Краплинка за краплинкою :)

Для серпня мало бути слово легкість, а натомість "вибачити собі". Вибачати собі багато що.

Натхненя серпня: Інтерв'ю з Ліз Гілберт на ютьюбі. Її відомий бестселлер мене не пройняв, але вона дуже цікава і розумна жінка. Мрію про її "Big magic". Колись. І звісно паперову.

... У повітрі вже чути подих осені і так цього не хочеться... 

Липень

Багато прогулянок і посиденьок в місті. Багато розмов. Місця, в яких я раніше не була (бо ж ніби занадто туристичні). Вітер у волоссі, бо ж атракціони в парку культури.

Штовханина до ранкової електрички. Нас дев'ятеро. Попутчики зацікавлено слухають нашу балачку. Хтось вдавано відсторонено, а хтось з очима повними зачудування. Ми для них інший світ як і вони для нас. Липень, гірська річка, краєвиди, гамак, грінки, кава глясе, їжа на свіжому повітрі... Це найкращі ліки від усього. Чотири дні, а наче ціленька добра відпустка. Неначе й швидко, але водночас час розтягується. Загорівша. Відпочивша. Посиденьки за картами, жартами, чаєм-кавою до четвертої ночі. Планування капостей. Перша провалилася, а друга вдалася. Вперше брала участь у плануванні капостей:) Це весело, але жертву страшенно жаль, хоч капості зовсім невинні. Душевні нічні розмови про все на світі й про дуже особисте. Нова крихка дружба, що ймовірно міцнітиме. 

То дощі, то страшенна спека в місті. Тільки в електричному транспорті нікому не дує із навстіж відчинених вікон :)

І ще так і знайте, що в Щось цікаве дуже добре читається з кавою (в цих чарівних хенд мейд керамічних горнятках!) у дворику.

Екзюпері

Уривки з "Цитадель" (книга друга)

Значення має тільки дія. Адже тільки вона триває, а не мета, що є тільки ілюзією подорожнього, коли він іде з гребеня на гребінь, неначе досягнена мета має сенс.

Я не вірю у відпочинок. Бо, якщо людину розриває якась суперечність, їй не годиться прагнути нетривкого й поганого миру, сліпо визнаючи одну з двох сторін суперечки. Якщо що-небудь опирається тобі й розриває тебе, дай йому вирости, це означає, що ти пускаєш коріння і перетворюєшся. Благословенний твій розрив, що спонукає тебе народити тебе самого. Істини, які пропонують тобі, - тільки зручне впорядкування, схоже на снодійні порошки.

Друг - це передусім той, хто не судить. Це той, хто відчиняє двері волоцюзі, його милиці, його палиці, поставленій у куток, і не вимагає від нього танців, щоб судити потім про танок.

Summer

Дороге літо, чи не могло б ти тривати вічно? Щонайменше подовше і проминати повільніше :)

Вже липень! Як червень встиг так швидко втекти? Ммм? 

Літо - це перше морозиво. Перша легка як хмаринка сукенка. Перший теплий вечір і м'які красивезні призахідні трансляції на небосхилі. Коли о 9 вечора ще дуже світло. Коли добре посидіти на відкритій терасі з вином, кавою, або ж чаєм. Коли мріється про море навіть якщо туди не поїдеться. Коли добре поїхати за місто і пити ввечері трав'яний чай. Перші відкриті навстіж вікна і перші надокучливі комарі. Я серпнева дівчинка і ось-ось буде мій серпень.

Почитайте Рей Бредбері "Кульбабове вино". Подивіться "Під сонцем Тоскани". 

Від спеки рятують вечірні напівпусті трамваї :)

Інші життя

Ви ж знаєте, що з кожним новим світанком ми розпочинаємо нове життя? Така популярна ідея. Світогляди миттєвості і тривалості завжди будуть конкурувати. Новий день, нова робота, нові люди, будь-що нове може стати іншим життям. Так само кожен розрив і кожне "привіт!".

Часом "синдром іншого життя" набуває особливого загострення. Так і хочеться втекти від всіх і всього, що ти знаєш. У XXI ст. можна закрити свої наявні профілі в соцмережах і відкрити нові. Плата за це всього лиш наявна уже мережа корисних знайомств. Все одно ми рідко ними користаємось і щось в нас самих настільки змінилось, що хочеться "рубати з плеча". Ті, хто справді хочуть бути поряд, будуть. Куди б ми не бігли. Іноді мені так сильно хочеться побігти! Від усіх, кого я знаю...

А ще ж можна взагалі переїхати в інше місто чи країну! Можна все :) Питання тільки в тому, на що ти готовий і чи є можливість :)

Це щось неймовірне!

    

Tom Odell

Дуже потужний сингл з другого альбому Тома! Цілий вечір сьогодні слухаю і ніяк не наслухаюся! Неймовірна харизма, яка заряджає слухачів через екран :) Як, як це можливо? В центрі першого альбому було піаніно і більш спокійна лірика. Моя улюблена пісня Sense. Досить добра ще Another love. Решта сильно не зачепили. В новому альбомі значно зріліший і зовсім інший Том.

Дуже талановитий Том! Альбом чудовий! Кожна пісня це магія. Вокал, бек вокал та набір музичних інструментів. І тексти, тексти. Більшість пісень оприлюднені на youtube у формі official video. 10 червня офіційний реліз цієї музичної прекрасності! У кількох інтерв'ю Том розповів про ідею альбому. Це ціла історія, яка поступово розгортається через кожну пісню. Перші треки (Wrong Crowd і Magnetized) це взагалі дві частини прологу. Дуже круті відео на них відзняті і доступні для перегляду. Том каже, що цей альбом лише на половину про нього. Інша половина радше витвір уяви чи переосмислення досвіду інших. В цілому альбом вийшов про страждаючого через кохання молодого чоловіка (трішки навіть рокового, ну бо ж ці відео, там такі погляди Тома:). Перші два треки натякають, що дівчина не та і не з тієї компанії. А головний герой хороший, проте тепер йому треба вибратися з усього цього.

Somehow просто магічна пісня. Там така гармонія музики та вокалу. І зміст красивий.

Here I am дуже влучна пісня, добре слухати на повторі :)

Про що я колись мрію: друзі, якийсь зал, і або мої улюлені пісні, або спільний плейлист. І цілий вечір танців :)

Let's listem together!

The power of notepads

У 21 столітті усі все-все планують. А ви теж плануєте? Я от не фанатка, хоча останнім часом і мені хочеться бавитися у блокнотико-планування. Але давайте про надихаючі функції блокнотиків.

Thank you diary

Дякувати за хороше. Одна з найпопулярніших ідей, правда? Сподіваюся, що вона не стане банальністю з часом. Дякувати як за велике, так і за маленьке. Хтось дякує Всесвіту, а хтось пише про Божі благословення. Я собі думала, що може достатньо фіксувати такі події подумки, але з появою instagram я почала фіксувати гарні миті візуально. І це надихає. Планую почати записувати. Одна моя улюблена блогерка якось написала, що письмові нотатки чіткіше доносять наверх меседжі, що саме (хороше) з вами має траплятися. Як спосіб сказати "дякую, я ціную" і попросити "ще".

Wishlist

Все частіше чую про те, що тільки виписаний вішліст діє. Навіть найбільш неймовірний. На маленьких бажаннях поки що працює :) Великі я ще не пробувала писати. Нема внутрішнього ресурсу, з якого б з'явилося щось велике. І це, знаєте, так лячнувато. Треба мріяти, мріяти постійно.

Julia Cameron: The artist's way

Ще одна дуже популярна книжка й ідея ранкових сторінок. Ледь продерши очі можна виписати весь негатив, який носиш в собі. Від ранкового "не хочууу вставати/не хочууу туди йти" і до чогось глобальнішого. Мене з роками все більше вражає (іноді по-доброму жахає) різниця між тим, що ми можемо написати, але так направду не сказати вживу. А ще тим, що ми можемо думати (і чим мучити себе) і не сказати/не написати цього. І тоді напевно тільки психолог нас врятує :) А так блокнотик і безкоштовне очищення внутрішнього простору готове. Іноді не треба розбиратися. Іноді треба просто відпустити.

А у вас є особливі блокнотики?

Bunch of inspiration

  Хочеться зберігати уривочки того, від чого почуваєшся дуже добре...

Просто магічні секунди, коли падає сніг...

Магічний Том Оделл :)

Cyril Axelrod

       Cyril Axelrod "And the Journey Begins"

    У цій книжці сліпоглухий священик оповідає свою історію. Найбільше мене вразило те, що в цій книжці узагалі немає нарікань. І немає жалю за тим "а якби було інакше", Якби було інакше (він так пише), то навряд чи сенсом його життя було б служіння.

    Він завжди казав собі "так", коли інші казали йому "ні". Кирило народився глухим у родині ортодоксальних євреїв, мешканів Йоганнесбургу. Перша чверть книги оповідає про історію його родини і містить описи деяких єврейських релігійних традицій. Досить цікаво читається. Цікавим тут є те, що євреї не дуже толерували людей з вадами зору чи слуху. Саме тому маленький Кирило став вихованцем місцевої католицької школи. Тільки там на той час давали освіту глухим дітям. Незрима теза про те, що католицизм дуже інклюзивна релігія, проходить крізь всю книгу. Кирило все більше підпадав під вплив католицьких черниць і його батько врешті-решт домігся того, щоб єврейська спільнота забезпечила маленьким глухим євреям відповідну юдейську релігійну освіту. Вперше юдеї пішли на співпрацю з католиками :) 

    Згодом розвинулась місцева юдейська спільнота глухих. Кирило мріяв стати рабином цієї спільноти. Та виявилось, що юлаїзм м'яко кажучи не визнає глухих рабинів. Відтак, кілька років він працював бухгалтером. І в якийсь момент почав грунтовніше цікавитися католицизмом. Згодом, він відчув, що дуже хоче стати священиком, або ж "католицьким рабином" :) Він закінчив семінарію будучи єдиним глухим студентом у спільноті (виборов для себе право вивчати програму самостійно).

   Ставши священиком він врешті-решт зміг відновити відносини з матір'ю і частиною родини, які не сприйняли його навернення у католицизм. Довгі роки він був священиком для чорношкірих глухих у різних віддалених від Йоганнесбурга місцинах. Він вивчив дуже багато різновидів мови жестів. Ця частина книги присвячена тогочасним прикрощам апартеїду. Завдяки діяльності Аксельрода все більше чорношкірих людей отримували так потрібну їм освіту. Отець також багато подорожував по Європі, Америці та Азії. Дуже знаковою для нього була китайська місія. Лише завдяки його зусиллям в цій країні глухі люди почали створювати власні товариства і була започаткована освіта для глухих людей. Під час цієї місії його зір швидко і невпинно згасав. Спершу, він не знав, що осліпне... Але зрозумівши, що його чекає намагався встигнути зробити для глухих людей якнайбільше. Батьки так йому й не сказали, хоча знали про це з самого початку... (щоб зрозуміти чому так сталось почитайте статтю у Вікіпедії про синдром Ушера). Ця частина книги найбільш прониклива, коли він описує свою адаптацію до нових умов. Все, що його турбувало тоді: як служити глухим і сліпоглухим тепер? Вихід, який він знайшов для себе чарівний :) Аромотерапія та масаж! Два роки він вчився на масажиста, будучи сліпоглухою людиною.

   Знаєте, книга дуже ніжна, проста та, можливо, по-дитячому щира. По тілу йдуть мурашки, коли він описує як хотів зрозуміти, що таке звук відчуваючи, що татові дуже подобається слухати радіо. Як фактично було неможливим спілкування з батьками, які дуже-дуже довгий час не знали жодного жесту. Як батьки знайшли вервичку в його кишені і це стало поворотним моментом для його батька. Саме тоді він домігся юдейської освіти для сина мовою жестів. Ця вервичка є в Кирила і сьогодні. Як він втратив зв'язок з усією родиною через навернення в католицизм. Як це вчитися жити заново не бачачи цей світ... Як величезна кількість людей аплодувала йому в залі Галладетського університету, а він відчував лише вібрацію повітря...

Regina Brett

            Почну трішки здалека. Якось Юрія Горбунова запитали, в чому секрет його органічності як ведучого. Він розповів, що спершу йому ніяк не вдавалось цього досягти. Особливо тоді, треба було міркувати на тему, в якій він не є фахівцем. Дубль за дублем, а бажаного ефекту не було. В якийсь момент він просто подумав, що розповідати про це треба від себе. Як це розуміє, він, звичайний Юра Горбунов 27 років. Я гадаю, що з книжками десь те саме. Особливо, коли це збірки есеїв і коли вони зачіпають непрості теми.

   Письмо Регіни нагадує мені історію Юри Горбунова. В двох книжках-збірках есеїв (які писалися для газетної колонки) авторка розмірковує про рак, Бога, сімейні стосунки, любов, тощо з власної особистої перспективи. Її особистий досвід і щире викладення чужих історій дуже промовляють до читача. Часами настільки, що на очі навертаються сльози. Це перші книжки, які за довгий так потужно вплинули на мене.

Бог ніколи не моргає: 50  уроків, які змінять твоє життя

Життя прекрасне. Тексти в цій книжці неймовірні. Вони писалися у відповідь на рак і не тільки. Чого вартує тільки історія про те, як хворі на рак носили бейсболки з надписом "Життя прекрасне". У них більше немає волосся, вони страждають від побічних ефектів  опромінення, але "життя прекрасне". Добрий урок усім нам. Часом так непомітно рутина вбиває відчуття чуда.

Фокусуйся на житті, а не на хворобі. Хворобу треба посунути на другий план. Навіть таку хворобу як рак. Хай як складно це повірити, але хвороба це такий особливий дар від Бога, за яким він нас впізнає і пам'ятає.

Про Бога. Регіна пише, що їй довгий час здавалося, що при її народженні Бог моргнув, і, мабуть, ще багато разів моргав протягом її життя. Відтак, стосунки з Богом ніколи не були її пріоритетом. Він не піклується про неї, то чому вона має спілкуватися з Ним? Але рак змістив акценти. Вона дуже цікаво описує як її життя стало повнішим. Але найособливіший есей про молитву. Вона багато молилася за себе і не знаходила полегшення. А тоді одного дня почала молитися за інших і перестала молитися за себе. І відчула мир у душі.

Найбільше мене вразив есей про якість особистих стосунків з Богом. Вона каже, що можна і варто виговоритися Богові. Що тобі важко. Що ти так направду не можеш зносити усього, що тобі випало. Просто не мовчати про це. І не тамувати негативних емоцій.  А опісля подякувати за все хороше. Умовно кажучи "звести рахунки" з Богом. Саме тоді можливе повне прийняття.

Самореалізація. Наше місце в цьому світі унікальне. Воно на перетині кількох траєкторій: чим ми можемо прислужитися цьому світові і що нам найбільше подобається робити. Дуже цікава ідея. Для неї сферою самореалізації і служіння водночас стала журналістика. Служіння проявилося через газетну колонку. Регіна багато разів впливала на чиєсь життя. Але сіль її історії в іншому. До журналістики ким вона тільки не працювала. Фах журналіста почала здобувати вже у досить пізньому віці. Але вона пише, що кожен із попередніх досвідів допоміг їй набути якостей вкрай потрібних журналістові.

  

Життя схоже на бенкет. І ми маємо частуватися на повну силу до останнього. Часом життя - це подарунок без красивої обгортки. Але все ж подарунок!

Інші теми. Дуже чуттєвий есей про стосунки з мамою. Щоб їх налагодити вона виділила цілісінький день і провела його з мамою. Вони ходили на шопінг і просто гуляли. Вона описує дуже ніжний момент. Її мама в своєму планівнику у відповідний день запланувала лише одну подію "день з дочкою". З практичних тем, вона пише про те, що слід щомісяця відкладати трохи на пенсійний вік :)

Просто встань, одягнися і йди.

Скажи "Доброго ранку, Боже", коли не хочеш вступати в новий день. Його могло б і не бути.

Чи буде це мати значення через 5 років?

Будь дивом

Друга збірка есеїв. Своєрідне продовження/доповнення першої. В ній також можна зустріти слова, які пробирають до мурашок, але перша книга мені виглядає усе ж сильнішою.

Ти можеш змінити чиєсь життя звідти, де ти є тепер. Історія простого касира, який врятував маленьку дівчинку від викрадача. Історія будівельної фірми, яка безкоштовно переобладнала будинок, щоб батьки могли провести останні тижні життя їхньої непритомної дочки разом із нею. І про те як молодий чоловік повністю паралізований після спортивної травми став реабілітологом для інших людей. Мені найбільше сподобалося, що ці історії не приправлені дидактичними настановами в дусі "ти теж так можеш і мусиш". Що всі історії хворіб інших людей не націлені показати, що комусь гірше, ніж тобі. Неймовірним чином ці історії у її викладі стають дуже надихаючими.

    Після текстів Надійки Гербіш і Богдани Матіяш я стала палкою прихильницею короткої форми у прозі. Гадаю, що це найбільш перспективна форма письма. Не тому, що ми перестанемо читати романи і вже тепер читаємо все частіше блоги. Просто тому, що сіль життя проявляється значно потужніше в короткій формі. Прицілений добре налаштований фокус як у оповідача, так і у читача.

Улюблені цитати

З того часу я молюся натхненно і вірю в кожне слово. Я не натискаю кнопку "надіслати" знову і знову. І це змінило моє життя. Звільнило мене від страху - тепер переді мною відкрилися різні шляхи: письменниці, радіоведучої, матері, дружини і друга. Це змінило мої стосунки з усіма, починаючи із найважливіших - стосунків із Богом. Істинна віра - це не безперервна молитва. Це впевненість у тому, що Бог почув тебе з першого разу.                  

Саме так Господь упізнає нас - за нашими ранами. Для Бога це ніякі не рани, для нього це дари. Бог не дає нам більше, ніж ми можемо витримати. Хай там як, коли нам випало підтримувати частинку неба, значить, це нам під силу. Адже це наш дар.               

Я - цікава книжка і гарячий лате холодного сонячного ранку на Потомаку. Я - свіжий вишневий манікюр і педикюр у нових босоніжках із ремінцями на весні. Я самовпевнена і до біса розумна. Я дотепна й весела. Я - вино, яке після дегустації продається краще, ніж за каталогом. Я щаслива, мов різдвяний ранок, мов вишневий цвіт ....

 

****************************************************

Список 50 уроків англійською (по одному реченню) тут:

http://www.reginabrett.com/50-life-lessons-god-never-blinks/

В гугль букс доступні обидві книги :)