Як інакше зростеш, якщо не робитимеш вибір самостійно?
Свобідна воля – найбільша містерія життя. Те, про що сперечаються інтелектуали
і не тільки вони. Чому так влаштований світ? Чому за браком досвіду так складно
навчитися обирати правильно? Та й що означає правильно? Ось ти, ось твої
обставини. І ти не знаєш. Ти ніколи не знаєш, що буде далі.
Ти
лиш знаєш як опинився саме тут. Наступний твій крок це вибір напрямку. І що
робити, коли серце слабке? Часами затуманене, обманює. Розум вагається ще
більше, ніж серце. Компас твого життя лихоманить як ніколи. Приціли збиті. Тому
проси про напрям в молитві.
Як розпізнати, що є що, я не знаю. Минає трохи часу і
тільки тоді зрозуміло, що усе на добре, як би важко тобі не було в нових
обставинах. Навчися довіряти Богу просячи про напрям. Єдина перевага
«загубленості», що у певний момент ти перестаєш покладатися на себе. Бачиш, що
якось тобі не дуже добре вдається усе самотужки. Випробувано усе, а стрілки
компасу й далі крутяться на 365 градусів. По колу. Без упину. Саме тоді ти
починаєш трошки більше віддавати ситуацію в руки Бога. Твоя душа, серце та
розум отримують бажаний перепочинок.
Проси в молитві про сили йти далі. Про сили на новий
шлях. Проси і відпусти ситуацію. Та будь готовий наступного дня вдягнути на
плечі наплічник, взяти трохи води з собою, й вирушити у невідомість.
Скільки б помилок ми не зробили, скільки б не звертали на
манівці, в кінцевому результаті прийдемо туди, куди потрібно.
Викинь геть той
непрацюючий компас. Проси Бога вирівняти твої дороги. Будь як той хобіт, що
вирушив в дорогу не маючи уявлення про те, що його там чекає.
Проси в молитві переміни серця. Я не знаю іншого дієвого
способу врятувати його в часи життєвих бурь, непевності, випробувань. Я не знаю
іншого шляху, як із темряви вийти на світло. Візьми з собою побільше ліхтариків.
Проси друзів йти поряд. Як тільки у тебе не залишиться жодного сірника, щоб ті
ліхтарики запалювати, проси, щоб друзі дістали свої.
Ми народжені, щоб бути
світлом для інших. Не вір темряві. Не здавайся.
