Багато прогулянок і посиденьок в місті. Багато розмов. Місця, в яких я раніше не була (бо ж ніби занадто туристичні). Вітер у волоссі, бо ж атракціони в парку культури.
Штовханина до ранкової електрички. Нас дев'ятеро. Попутчики зацікавлено слухають нашу балачку. Хтось вдавано відсторонено, а хтось з очима повними зачудування. Ми для них інший світ як і вони для нас. Липень, гірська річка, краєвиди, гамак, грінки, кава глясе, їжа на свіжому повітрі... Це найкращі ліки від усього. Чотири дні, а наче ціленька добра відпустка. Неначе й швидко, але водночас час розтягується. Загорівша. Відпочивша. Посиденьки за картами, жартами, чаєм-кавою до четвертої ночі. Планування капостей. Перша провалилася, а друга вдалася. Вперше брала участь у плануванні капостей:) Це весело, але жертву страшенно жаль, хоч капості зовсім невинні. Душевні нічні розмови про все на світі й про дуже особисте. Нова крихка дружба, що ймовірно міцнітиме.
То дощі, то страшенна спека в місті. Тільки в електричному транспорті нікому не дує із навстіж відчинених вікон
І ще так і знайте, що в Щось цікаве дуже добре читається з кавою (в цих чарівних хенд мейд керамічних горнятках!) у дворику.

