Tenderness

Я б хотіла написати цей текст українською. 

Так само ніжно як це написалося російською.

Але написалося російською і я люблю цей текст.

Це про те, коли один читач в жж й інстаграмі.
Це про те, коли поряд були люди в унісон.

Це про те, що навколо мене завжди було дуже мало людей.
І завжди буде.

Це про те, що наприкінці залишаються ті, 

з ким ви починали рости. 

Мое нежное одиночество

Мое нежное одиночество – это одиночество в меру. Одиночество, потому что нет толпы вокруг. Есть только самые близкие и родные люди. Нежное, потому что они понимают меня с полуслова. Кажется, что мы думаем в унисон. Они видели меня сильной и уязвимой. Они видели меня очень слабой, заплаканной, слезающей по стенке. Они видели меня очень радостной, улыбчивой, счастливой. Столько нежности в этом, когда любимых людей можно пересчитать по пальцам. Для этого достаточно пальцев обоих рук и пригоршни воспоминаний.

Главное в нежном одиночестве знать меру. Не отдаляться надолго. Не уходить в себя настолько, чтобы невозможно было вернуться назад. Быть рядом, когда нужно. В мыслях быть рядом всегда. Видеться чаще. Говорить более насыщенно, о важном. О том, что болит. О том, что исцеляет. О том, что дарит улыбку. О том, от чего хочется плакать. Мое нежное одиночество – это особые узы с людьми, которых можно пересчитать по пальцам. Хватает обеих рук и очень цельной любви.

Нежное одиночество – это когда хорошо одному, но хочется поселить в своем сердце еще кого-то. Нет, не целую толпу. И нет, не хочется поселить там человека, ради человека. Мне хочется открывать двери только тем людям, с которыми хорошо. Тем людям, с которыми легко говорить и легко смеяться. Но, однажды, можно и тихо заплакать. Тем людям, с которыми можно просто помолчать. Они всегда знают, что именно мне подарить. Так, чтобы достучаться до сердца. И столько нежности в этом, что не хватает слов.

Fall

Time for hugs, for being together.

Time for sharing stories, coffees 

and for embracing the moment.


Замовити міцної кави у вірменці,
розповісти тобі усі мої страхи
і внутрішньо прийти додому.
По-східному і зовсім без вершків,
на смак так терпко, як часами все в мені,
а ця розмова як ті бажані вершки.

     

https://instagram.com/julioptimistic/

    Золотава тепла осінь так довго тривала, що аж не віриться. І тепер, коли задощило час згадати багато хорошого. Я забула, коли востаннє був дощ. І того дощу тепер зовсім не хочеться в осінній рутині. Баночки сливового джему й виноградного соку перейдуть зі мною у зиму. Передчуття зими вже в повітрі. Особливо, після того, коли Львів на цілий день залило білим молоком туману і зуб на зуб не попадав :)

  

  Всесвіт і далі був дуже щедрий на всілякі подарунки. Трапився мені пакуночок лаванди й розмарин. І ще трапилася ідеальна суконка. І ще, і ще в мене тепер є светр з оленями. Ну я дуже мріяла мати такий різдвяно-зимовий светр. 

    

   Багато кави. Багато чаю. Верес підростає на підвіконні, навздогін йому нові стеблинки м'яти. Іноді багато розмов, а іноді їх дуже мало. Мало зустрічей. Хороші книги. Смачний зефір. Смачний домашній шоколадно-горіховий тортик. Прогулянка осіннім лісом за Львовом. Багато саме осінніх митей, коли час настільки сповільнюється, що його відчутно на кінчиках пальців.

   

   Це була перша осінь, у якій не було нічого схожого на пісню Adele Hello. 

   Be grateful, Work, and Dream

  Рецептик шоколадного осіннього чуда:

2 плитки чорного шоколаду
200 г грецьких горіхів (можна взяти 400 г;  200 г помірно горіхово)
6 яєць
135 г м'ягкого масла! (біля 20 хв масло стоїть не в холодильнику, згодом легко мнеться пальцями) 
120 г цукру 
Якщо немає блендера, то рубите ножем шоколад і горіхи на середнього розміру шматочки. Такі поменше, але не дуже дрібні (так само у випадку блендера). Білки відділяємо від жовтків. Цукор розтираємо з маслом (можна звичайним віничком, а не міксером). До отриманої маси додаємо почергово по одному жовтку. Після кожного жовтка перемішуємо. Згодом додаємо частинами, одночасно мішаючи, подрібнені горіхи й шоколад.  Далі білки взбиваємо міксером в круту піну (ви ж знаєте, що це правда? це коли отримана маса не падає з ложки:) Дуже акуратно вводимо білкову піну до тіста: дерев'яною ложкою мішаючи знизу вверх. Форму 23 см змазати маслом і пекти 35-45 хв при 180 градусах. Моя плита впоралась за 40 хв: ) Смачного !