Cyril Axelrod

       Cyril Axelrod "And the Journey Begins"

    У цій книжці сліпоглухий священик оповідає свою історію. Найбільше мене вразило те, що в цій книжці узагалі немає нарікань. І немає жалю за тим "а якби було інакше", Якби було інакше (він так пише), то навряд чи сенсом його життя було б служіння.

    Він завжди казав собі "так", коли інші казали йому "ні". Кирило народився глухим у родині ортодоксальних євреїв, мешканів Йоганнесбургу. Перша чверть книги оповідає про історію його родини і містить описи деяких єврейських релігійних традицій. Досить цікаво читається. Цікавим тут є те, що євреї не дуже толерували людей з вадами зору чи слуху. Саме тому маленький Кирило став вихованцем місцевої католицької школи. Тільки там на той час давали освіту глухим дітям. Незрима теза про те, що католицизм дуже інклюзивна релігія, проходить крізь всю книгу. Кирило все більше підпадав під вплив католицьких черниць і його батько врешті-решт домігся того, щоб єврейська спільнота забезпечила маленьким глухим євреям відповідну юдейську релігійну освіту. Вперше юдеї пішли на співпрацю з католиками :) 

    Згодом розвинулась місцева юдейська спільнота глухих. Кирило мріяв стати рабином цієї спільноти. Та виявилось, що юлаїзм м'яко кажучи не визнає глухих рабинів. Відтак, кілька років він працював бухгалтером. І в якийсь момент почав грунтовніше цікавитися католицизмом. Згодом, він відчув, що дуже хоче стати священиком, або ж "католицьким рабином" :) Він закінчив семінарію будучи єдиним глухим студентом у спільноті (виборов для себе право вивчати програму самостійно).

   Ставши священиком він врешті-решт зміг відновити відносини з матір'ю і частиною родини, які не сприйняли його навернення у католицизм. Довгі роки він був священиком для чорношкірих глухих у різних віддалених від Йоганнесбурга місцинах. Він вивчив дуже багато різновидів мови жестів. Ця частина книги присвячена тогочасним прикрощам апартеїду. Завдяки діяльності Аксельрода все більше чорношкірих людей отримували так потрібну їм освіту. Отець також багато подорожував по Європі, Америці та Азії. Дуже знаковою для нього була китайська місія. Лише завдяки його зусиллям в цій країні глухі люди почали створювати власні товариства і була започаткована освіта для глухих людей. Під час цієї місії його зір швидко і невпинно згасав. Спершу, він не знав, що осліпне... Але зрозумівши, що його чекає намагався встигнути зробити для глухих людей якнайбільше. Батьки так йому й не сказали, хоча знали про це з самого початку... (щоб зрозуміти чому так сталось почитайте статтю у Вікіпедії про синдром Ушера). Ця частина книги найбільш прониклива, коли він описує свою адаптацію до нових умов. Все, що його турбувало тоді: як служити глухим і сліпоглухим тепер? Вихід, який він знайшов для себе чарівний :) Аромотерапія та масаж! Два роки він вчився на масажиста, будучи сліпоглухою людиною.

   Знаєте, книга дуже ніжна, проста та, можливо, по-дитячому щира. По тілу йдуть мурашки, коли він описує як хотів зрозуміти, що таке звук відчуваючи, що татові дуже подобається слухати радіо. Як фактично було неможливим спілкування з батьками, які дуже-дуже довгий час не знали жодного жесту. Як батьки знайшли вервичку в його кишені і це стало поворотним моментом для його батька. Саме тоді він домігся юдейської освіти для сина мовою жестів. Ця вервичка є в Кирила і сьогодні. Як він втратив зв'язок з усією родиною через навернення в католицизм. Як це вчитися жити заново не бачачи цей світ... Як величезна кількість людей аплодувала йому в залі Галладетського університету, а він відчував лише вібрацію повітря...