Всесвіт усміхається через інших людей.
І ці усмішки трапляються дуже вчасно. Вони кажуть, що все буде добре. Саме сьогодні. Саме тепер. Особливо, вони вчасні в дорозі. Коли хвилюєшся й подорожуєш наодинці. Коли чоловік в київському метро із запрацьованими руками якось дуже щиро посміхається, поправляє мій улюблений зелений шалик й пропускає до дверей метро. Тоді я прямувала до вокзалу. І була в очікуванні подорожі додому. Коли на вокзалі молодий хлопець посміхнувшись приготував мені смачне лате.
Коли щиро посміхається баріста щойно зготувавши для мене гарбузове лате. Було дуже холодно й стало тепліше не так від кави, як від тої посмішки.
Коли знайомий дарує квиточок на польське кіно.
Коли в київській квартирі я підстрибую й багато разів обіймаю моїх друзів, які першими дізналися дуже хороші новини із вечорового джімейла.
Коли Всесвіт посміхається тобі це найкращі миттєвості. Непевність зникає.
No comments:
Post a Comment