Моя маленька планета.
Моя маленька орбіта.

Маленька орбіта - це коли не болить.

Так, як у пісні "Моя планета"

і так, як у цій записці з львівської "Дзиги"...

Ми завжди вибираємо між малою та великою орбітами.

Перемикаємося між ними.

Триваємо між ними.

Всюди й ніде водночас.

Тут і там. Тоді і тепер. Вчора. Сьогодні. Завтра.

Так було завжди.

Однак не завжди осмислено нами.

Налить тебе травяного чая?
Возьми меда к нему побольше!
Поленьев подбросить в печку
И говорить обо всем на Земле
до рассвета.

Є такі спеціальні перемикачі, щоб перейти на зтишені оберти маленької орбіти. Торкаючись їх ти вже знаєш, що зрештою все буде добре. Саме тоді легко вдається втихомирити вир нескінченних думок. Розірвати велике коло і перейти на маленьке. Де думки затишніші. Де світліше. Де важить те, що на перший погляд всього лиш дрібниця.

Говорити слова "маленька орбіта" я почала лише минулого року. Моїм головним перемикачем з режиму "великої орбіти" на маленькі оберти був мій чарівний котик. Мій найкращий і найдобріший друг протягом майже 15 років. Майже рік як мені його не вистачає.

Достатньо було вткнутися носом у теплу шерстку, послухати муркотіння і думки починали обертатися навколо малого й незначного. Дуже добрий перепочинок для голови й душі. Єдине, що ти знаєш у цю хвилину це "все буде добре".

А зараз це випічка. Нетривалі зусилля на смачний і затишний результат. Намагання створити затишок вдома. Догляд за орхідеєю. Достатньо зупинити погляд на моїй білосніжній красуні і я знову на маленькій орбіті. На маленькій планеті.

Розкажіть мені про свою маленьку орбіту і яка вона ваша маленька планета...